Віадук Мійо - найвищий і найгарніший у Європі

03.11.2019

   У Франції, як і взагалі в Західній Європі, є тенденція до оптимізації автодоріг з метою збільшення швидкості і зменшення витрат на автомобільні перевезення і переїзди. Саме з цією метою будувалася автотраса А75 між містами Клермон-Ферран і Безьє. Даний шлях є найбільш прямим в напрямку: Париж - Барселона і крім цього є абсолютно безкоштовним протягом 340 км, що для Франції дуже рідкісне явище.

   Приблизно 30 років, згадана автотраса А75, служила потребам водіїв різних засобів пересування. Але було у неї одне слабке місце. І знаходилося воно в глибині долини в місті Мійо. У літній пік туристичного сезону, старенький міст через річку Тарн, який знаходився в центрі згаданого містечка ставав причиною багатокілометрових пробок і багатогодинних очікувань для перетину міста. Виявилося, що такий рух є причиною забруднення навколишнього середовища і представляє собою небезпеку для міста Мійо і його жителів. Тому хотіла влади чи ні, але їм довелося потурбуватися вищевказаною проблемою. На вивчення різних проектів пішло 10 років. Доводилося враховувати сильні вітри і геологічні характеристики плато Ларзака і долини Тарна, що лежить між крутими берегами.

   В результаті досліджень різних проектів, вибір був зупинений на спільному проекті французького інженера Мішеля Вірложо, автора вантового моста Нормандія, і англійського архітектора Нормана Фостера, автора проектів аеропорту в Гонконзі та реставрації будівлі Рейхстагу. Остаточно деталі проекту були затверджені в кінці 1998 року. Слідом за твердженням у відповідних минестерствах в 1999 році був оголошений конкурс на будівництво моста Мілло (Мійо). В результаті вивчення пропозицій, що надійшли вибір припав на об'єднання «Compagnie Eiffage». До речі, в групу «Eiffage» входять майстерні Густава Ейфеля, який побудував Ейфелеву вежу. Так ось в результаті договору з урядом був укладений договір на концесію (право робити грошові збори за користування об'єктом) терміном на 78 років. Будівництво моста тривало 4 роки і в його ході були використані унікальні технології. Сам міст в процесі будівництва з'єднав береги долини річки Тарн в найнижчій точці, що проходить по одній із сторін периметра природного парку "Велике плато". Урочисте відкриття найвищого моста відбулося 14 грудня 2004 року, а ще через два дні відкрили регулярний рух по ньому. На той момент, коли було закінчено будівництво цієї грандіозної споруди, віадук Мійо став володарем титулу найвищий міст у світі. Його опора в найглибшому місці долини має висоту 341 метр, що навіть вище за Ейфелеву вежу.

   Міст складається з восьми прольотів сталевого полотна, підтримуваного  сімома сталевими колонами. Згадане полотно важить майже 36 000 тон, має довжину 2460 метрів, ширину 32 метри і висоту 4,2 метра. Висота колон змінюється від 77 до 245 метрів, діаметр найдовшої колони 24,5 метра у землі і 11 метрів у дорожнього полотна. В процесі будівництва спочатку були встановлені колони, разом з тимчасовими опорами. Після чого почалося висунення частин полотна в сторону опор за допомогою гідравлічних домкратів, які керувалися даними з супутника, і рухалися зі швидкістю 600 міліметрів за 4 хвилини. Так не поспішаючи і був побудований цей грандіозний об'єкт.

   Як вже зазначалося вище, при будівництві моста використовувалися сучасні підходи до вирішення різних проблем. Так, для того, щоби протистояти неминучій деформації металевого полотна в ході експлуатації, був розроблений спеціальний асфальтобетон на основі мінеральної смоли. Даний склад був зроблений більш м'яким, ніж звичайний, щоб дати йому здатність не реагувати на деформацію сталі, а отже не давати тріщин. 

   Далі можете побачити кілька світлин з будівництва цього архітектурного шедевру...